Дiалог пiд ялинкою

Владимир Шляхов

- Що ж воно коїться в світі?
- Та, бачте, зима.
- Як то зима?
- А отак. Подивіться, постежте,
Як я зрання катаюсь, протоптую стежку
Там, де до ваших будівель під'ізду нема.

- Що ж буде далі?
- Та січень.
- Невже?
- Щоб я вмер!
Я ж недаремно абетку придбав старовинну.
Ох, і малюнки ж покреслила в ній хуртовина!
Їх я вже вивчив, До літер узявся тепер.

- Ну, а по січню?
- Та квітень прииде, як назло.
- Квітень по січню? Ви певні?
- Повірте на слово.
В лісі сьогодні сопілка так грала чудово !
Дивно лише, що музики при нiй не було.

- Що ж нам сердешним, робити?
- Чого там, живіть.
Шийте спiдниці з китайки, як грошей в вас досить.
- Тю! Та китайки ніхто вже сто років не носить!
- Вже як пошиє — де дінеться! — буде носить!

Буде носить, бо ж настане година така,
Що завірюха ущухне, і крига розтане.
Ну, то давайте ж удвох у це свято різдвяне
Тут, на вечірці, наразі утнем гопака!

Ряжені хлопці й дівчата і сміх без кінця.
Місяць — блiда, зі свічею всередині, куля.
Ось Вам рука (та тримайте, рука ж бо — не дуля!)
І — гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця, гоп-ця-ця ...